Орест Богданович АТАМАНЧУК народився 5 вересня 1971 р. в Івано-Франківській області. Нападник.

Кар’єру футболіста, як для цього виду спорту, розпочав досить пізно – у 22 роки, загравши на аматорському рівні, а саме в ФК «Лимниця» (містечко Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області).
За півтора року, виступаючи в чемпіонаті України серед аматорів, Орест міцно закріпився в основі команди. Це відразу помітили на найвищому рівні й уже в сезоні 1994/1995 йому надійшло запрошення від земляків з ФК «Тисмениця».
На той час «Тисмениця» виступала в третій перехідній лізі – і коли стало зрозуміло, що вона має всі шанси перейти до другої професіональної ліги, нападник, не вагаючись. перейшов до цієї команди. Сталося це під час зимового антракту сезону 1994/1995.
Там за два з половиною роки Атаманчук – окрім того, що став лідером команди – допоміг їй двічі завоювати бронзові медалі чемпіонату України серед команд другої ліги. До всього, нападник проявив непогані бомбардирські здібності, забивши 28 голів. Кар’єра гравця пішла стрімко угору: до своїх лав нашого героя призвала чернігівська «Десна», яка грала в одній групі з «Тисменицею» й виборола за підсумками сезону 1996/1997 право виступати в першій лізі.
Новий етап чернігівцям дався нелегко: з-поміж 22 команд, «Десна» в сезоні 1997/1998 посіла аж 17 місце. Не став поганим сезон лише для Атаманчука: командам першого дивізіону «наколотив» десять м’ячів, а в міжсезоння 1998 року й узагалі отримав запрошення від криворізького «Кривбасу», який тоді під керівництвом видатного футболіста 1980-х рр. Олега Тарана, грав у найвищій лізі чемпіонату України.
То були найкращі в історії клубу часи періоду незалежності України: вже у наступному, 1999-му, а ще через рік, у 2000-му «Кривбас» двічі здобув бронзові медалі українського чемпіонату. Долучився до завоювання одного з комплектів нагород і Атаманчук. Так, його голи допомогли здобути нічию в Івано-Франківську проти «Спартака», потім переграти вдома донецький «Металург». Зокрема. за його перебування на полі «Кривбас» двічі виграв у «Ниви» (Тернопіль), а потім вдома взагалі здолав донецький «Шахтар». І лише той факт, що нападник відіграв недостатню кількість ігор, не дозволив йому отримати звання володар бронзових медалей чемпіонату України.
Водночас зростала й конкуренція. Гравець все частіше став виходити за «Кривбас-2», а навесні 1999 р. за першу команду вийшов лише на один тайм. Не дивно, що невдовзі, а саме в міжсезоння 1999-го, Атаманчук залишив Кривий Ріг.
Після «Кривбасу» Орест вирушив до Івано-Франківська, де на той час грало «Прикарпаття». Усе, здавалося б, чудово: рідна домівка, найвища ліга, та й головний тренер Ігор Яворський відразу довірив нападнику. В осінній частині сезону 1999/2000 Орест виходив на поле майже в кожному матчі, до того ж, його голи посприяли перемогам над маріупольським «Металургом», львівськими «Карпатами», нічиїй із «Дніпром». Проте, того ж таки сезону івано-франківці не втрималися в найвищій лізі й вилетіли до першої, а сам Атаманчук невдовзі залишив Івано-Франківськ.
Після «Прикарпаття» більше року футболіст на українських теренах не грав ані за професіональні команди, ані за аматорські. Аж поки навесні 2001 р. знову не повернувся в активний футбол. Цього разу довелося починати з нуля: у рідному вже для нього Кривому Розі, після команд найвищої ліги, Атаманчук почав виступати за місцевий ФК «Батьківщина», який тоді грав у чемпіонаті України серед аматорів! Але провівши лише п’ять матчів, нападник знову випав на рік, аж поки навесні сезону 2002/2003 в нього вдруге не повірив «Кривбас», але цього разу вже на чолі з відомим українським фахівцем Ігорем Надєїним.
Тепер повернення було набагато важчим: якщо гравець і з’являвся на полі, то в середньому на 15–20 хвилин, хоча й за весняну частину змагань допоміг «Кривбасові» зіграти на рівних проти «Шахтаря», «Динамо», а такі команди, як «Закарпаття», «Олександрія», «Арсенал» – і взагалі переграти. Зокрема, завдяки цьому доробкові криворіжці сезону 2001/2002 змогли зберегти прописку ще на рік.
Та відсутність тривалої практики для Атаманчука далася взнаки: гравець не витримав конкуренції й знову змушений був залишити «Кривбас». Цього разу, як виявилося, – і найвищу лігу взагалі.
Після найвищої ліги чемпіонату України: нападник не захотів залишати місто, яке вже стало для нього другою батьківщиною, перейшов до місцевого аматорського «Гірника». Там сезон 2003 гравець провів на совість: із 17 матчів лише в одному був замінений, решту відіграв від свистка до свистка, «наколотив» вісім м’ячів у ворота суперників – і тим самим увійшов до п’ятірки найкращих бомбардирів змагань. Плюс, пройшовши увесь турнірний шлях, допоміг вибороти путівку до другої професіональної ліги. Коли гравець повернув собі знову хорошу фізичну форму, про нього на початку сезону 2003/2004 знову згадали в рідному Івано-Франківську.
Цього разу – уже не «Прикарпаття», а «Спартак», і не найвища ліга, а лише перша. Погравши рік у «Спартаку», футболіст вирушив до Криму, де спробував закріпитися в тамтешній «Кримтеплиці», але не зміг, хоча й допоміг здобути путівку до першої ліги. А потім знову повернувся до Кривого Рогу. Вочевидь, без нього Орест уже не міг – і навесні сезону 2004/2005 знову опинився в «Гірнику», який виступав у другій лізі. Там, погравши ще два з половиною роки, узимку сезону 2006/2007 ухвалив для себе рішення з професіональним футболом зав’язати.
Після завершення кар’єри Атаманчуку запропонували залишитися в «Гірнику» в структурі клубу.
Нині Орест Богданович проживає у Кривому Розі, грає в чемпіонаті Дніпропетровської області за ФК «Гірник-Ветеран» та є тренером Дитячо-юнацької футбольної школи ФК «Гірник» (Кривий Ріг).

джерело

==================
Інші  похожі статті

Орест Атаманчук: "Знаю, что "Горняк" может и должен играть лучше"

Орест Атаманчук: "За последние два месяца "Горняк" прилично вырос"

«Горняк-Ветеран» открыл новый сезон чемпионата Кривого Рога боевой ничьей с ЦГОКом
"Днепр" (Днепропетровск) - "Кривбасс" (Кривой Рог) 2:1 (2:1)
"Прикарпатье" (Ивано-Франковск) - "Карпаты" (Львов) 3:1 (1:1)
"Кривбасс" (Кривой Рог) - "Металлург" (Донецк) 2:0 (0:0)
"Динамо" (Киев) - "Прикарпатье" (Ивано-Франковск) 6:0 (2:0)
"Прикарпатье" (Ивано-Франковск) - "Металлург" (Мариуполь) 3:0 (1:0)
«Горняк-Ветеран» (Кривой Рог) - «ЮГОК-2» (Кривой Рог) - 7:1
«Горняк-Ветеран» - «Энергетик» (Зеленодольск) - 1:0
Гірник-Ветеран – ЦГЗК 2:2 (0:0)

"Кривбасс"-"Спортивное Криворожье"

Мини-футбол. "Горняк" (U-13) - второй в зимнем чемпионате КР

Тренери ДЮСШ"Горняк"