Фортуна посміхається найсильнішим? Може й правда...
Ну таке, Камінь може і не найсильніший, може вже й не на такому класі
грає, але на ту фортуну, після вчорашнього матчу захарились всі!Ну не
можна вже аж так насупитись і набурсючитись, щоб ні разі не
"посміхнутись" чи хоть трошечки заскалити свої зуби!Не вистачило
буквально секундної посмішки, нажаль:(
Ті часи пройшли, коли кожне здобуте очко було, як золото: таке ж дороге і
таке ж важко зароблене. Звичайно, що його важливість (очка, пробачте:))
не зменшилась, але амбіції вже не ті. Домашні ігри - це практично чуть
не єдине джерело здобування позитивного результату (це я так поки що по
грі з Ясенем говорю) і наша амбітність вимає, щоб цей результат був сто
відсотковим! У нас були усі передумови для цього. Але не склалося.
Не скажу, що вірю в якісь там астрологічні розклади, відьомські порчі,
шаманські різні там речі, хоча дуже цікавлюся так званою "магією цифр",
тобто цікавими цифровими розкладами і вірю, що щось в цьому є.Забігаючи
на перед скажу, що вчорашні УСІ НІЧИЇ в матчах другої ліги тому доказ.
Домашня гра з Спасом, який показав, м'яко кажучи, не дуже хороший
результат у кубковій грі з Рожнятовом, обітцяла бути цікавою насамперед
тим, що ми мали в ній вигравати. Усім сподобався коментар Віті про чотири банки. Так воно і в принципі мало би бути. Ну може не чотири, але дві-три точно.
По грі. Розпочалась вона, по-моєму, досить в"яло. Серйозного такого
чогось і не згадаєш. З нашого боку спочатку поставив на місце пів
команди суперника Степанко, своїм уже звичним соло, Дімась,
який грав у нападі цього разу, також мав декілька не поганих шансів,
які крім престрілки, не закінчились нічим. Правда був один удар у нього
хороший, але воротар спасівчан відпрацював. Взагалі слід зауважити гру
їхнього кіпера, бо якби не він, їхав би Спас з Каменя розтрощений, не
побоюсь цього слова. Робилося все це за рахунок контролю мяча
(наскільки дозволяє суперник, звичайно), який появляється все більше і
більше у грі нашої команди, що не може бути не поміченим. З контролем
зявляється впевненість, з впевненістю і якісь напрацювання, зв"язки.
Помітно добре зіграли фланги. Окрім згаданого Стьопки, на протилежній
бровці хороше зіграві Діма. Центр
поля також був за Каменем повністю. Правда якщо б дограв до кінця, я
маю на увазі продуктивність, рахунок міг бути відкритим ще до перерви.
Чому до кінця, а тому, що комбінації вдавались, гра в принципі йшла, а
от завершальний пас, подекуди не вдавався зовсім. Трохи розібраним
виглядав Тарас, який бігав багато, а от той таки пас чомусь не завжди виходив. Та то нічо.Всьо з чісом.
Команда Спаса в свою чергу виглядала просто беззубою.Протягом першого
тайму нічого практично не створювалося з їхнього боку. Контрвипади, якщо
їх можна так назвати, моментально зїдалися захисниками, які
підстраховували один одного при будь-яких намаганнях візаві щось
намутити. Ще одна фішка, яка прогресує у грі Каменя. Одим словом на
перекур пішли при нуль-нуль.
Ого, скільки всього вийшло, а я казав, що нема що згадати...
А от другий тайм - це було щось! Цих сорок п"ять хвилин - це була гра,
яка просто, взагалі, як, повністю, навіть, короче, ну словом..., ....,
ну просто немає слів...Перший тайм порівняно з другим, як колискова з
хард-роком!
Камінь вийшов вбивати, але спочатку сам чуть не попікся. Декілька раз проїхав захисник (так-так, саме так), але добре, що підстраховували кеп і
Коля.Пару раз вимальовались штрафні коло нашого карного майданчику.
Стрьомні трохи,як не як дощик м"яча змочи, але все "в молоко". Ну нічого
аж такого серйозного, але бажання "вбивати" трохи остило. Поміг
остинути і холоднющий дощ, який з маленького покапування переріс у
добячий шквал.Правда не довгий. Але то дурниці порівняно з тим, як Н Е
Ф А Р Т И Л О нам. То вартує окремого абзацу.
Багато слів говорити не потрібно. Тому що описати ті всі мегамоменти, що у нас були, просто не можливо. Вітя пробивав після кутового, у пустих воротах опинився захисник - виніс; Колька пробивав декілька раз, один з них здавався просто не відпорним - воротнік;Мітяй класно виконував штрафний - знову воротар; гостро з далека стрельнув і ще один Діма - цього разу воротнік ногами витягнув із шістки;Любчик виконував
декілька фірмових штрафних - на кутовий виносив самі знаєте хто. А між
цим всім була, не повірите, ГРА, в якій Камінь просто штурмував з усіх
сторін ворота Спаса. Подекуди в карнім спасівчан розгорялись такі
пожежі, що за 60 секунд вболівальники на стадіоні могли три рази кричати
"ГОЛ", але шкіряний якимось чудом не залітав у ворота. Така гра просто
вимотувала як фізично так і морально. Апогеєм розчарування став удар в
перекладину від Віті Вагилевича на компенсованих хвилинах: моцним
ударом мяч влучив в поперечину, від неї в землю по цей бік лінії
воріт,нажаль, і потім у відчаї хтось з захисників вгатив його в поле.
Просто розчаруванням це не назвеш. Це був такий відчай, що далі нема
куди...
І от після цього всього, як не повірити в паранормальні явища, га?
Враження, що над "горішіми" воротами стали в ряд усі планети Сонячної
системи, замкнувши якісь там цикл, а рядом відбувався відьомський шабаш.
Та це все жарти звичайно, але як не прикро, доля не дозволила порушити
нам залізну статистику друголігових нічиїх. Сухі нулі:(
Але все таки у активі одне очко, яке за такої класної гри виглядає
скоріше пасивом. Добре ще те, що команда принесла масу задоволення від
гри вболівальникам. Результат може й ні, але сама гра, на мій погляд,
сподобалась усім. Адже було все: і техніка і драматика і просто хороший
футбол. Такого вболівання давно вже не бачили лінії стадіону (це типу як
трибуни).Спасибі Вам, нород!
P.S.Новини прісненьки, визнаю. Просто щось не в ударі сьогодні. Плюс вибачайте за помилки і за затримку. Віктор Боринець, 28 травня 2012 року
Фортуна посміхається найсильнішим? Може й правда...